Предметом дослідження є теоретичні й методичні аспекти визначення фінансових та інвестиційних джерел і ресурсів забезпечення й підвищення конкурентоспроможності підприємств агропродовольчої сфери економіки. Метою роботи є визначення, оцінка та аналіз рівня й ефективності здійснення соціальної відповідальності аграрних підприємств та обґрунтування напрямів, джерел, засобів збільшення її обсягів та поширення. Методологічною основою статті стали як загальнонаукові, так і спеціальні методи наукового пізнання. Були використані методи: діалектичний, монографічний, історичний, системно-структурного аналізу й синтезу, проблемно- та програмно-цільового підходів, статистико-економічні й економіко-математичні, опитування. Результати роботи. У статті розглядаються актуальні питання обґрунтування фінансових та інвестиційних ресурсів та джерел забезпечення  конкурентоспроможності підприємств агропродовольчої сфери економіки. Визначено їх структуру, складники та потреби в них й ефективність залучення; механізми й інструменти використання на основі всебічного моніторингу й оцінки ефективності виробничо- та фінансово-економічної діяльності на основі розрахунків, у т.ч. виробничої функції Кобба-Дугласа. Обґрунтовано, що при цьому пріоритетне значення мають фінансово-економічний механізм залучення фінансових та інвестиційних ресурсів і джерел, а важливими інструментами є фондовий ринок, оподаткування, біржова торгівля, кредитування, власні ресурси Розроблено напрями підвищення конкурентоспроможності аграрних підприємств (впровадження інновацій, маркетингових стратегій, системного управління). Галузь застосування результатів. Висновки і результати статті можуть бути використані у науково-навчальному процесі економічних факультетів закладів вищої освіти; в управлінні аграрними і підприємствами й галузями. Висновки. Фінансово-економічний стан та ефективність функціонування  підприємств бюджетоутворюючих галузей агропродовольчої сфери можна оцінювати багатьма фінансово-економічними показниками. В різних ситуаціях та за різних задач одні з них більш точно визначають ефективність управління конкурентоспроможністю підприємств галузі, інші – менш точно. Особливо важливим для стратегічного управління є визначення фінансово-економічної, ресурсної та виробничої спроможності; виявлення зовнішніх і внутрішніх факторів, які найбільше впливають на підвищення конкурентоспроможності підприємств бюджетоутворюючих галузей агропродовольчої сфери

конкурентоспроможність; ресурси; джерела; підприємства; аграрні бюджетоутворюючі галузі; інвестиції; фінансово-економічний механізм; інструменти; напрями; підвищення; управління