У даній статті розглядаються питання економічної взаємодії країн з різним рівнем поділу праці, на прикладі Болгарії, і об'єктивні можливості для кожної з них знайти своє місце в рамках економічної системи таких наддержавних утворень як Євросоюз. Проводяться історичні паралелі в розвитку теорій на різних етапах руху економічної думки щодо систем поділу праці, починаючи від фізіократів Середньовіччя, через Адама Сміта і до сучасне бачення ситуації. Аналізується досвід Болгарії в будівництві власної національної економіки в період після Звільнення від Османської панування і до наших днів. Проводиться порівняльний аналіз досягнень нашої держави – члена Ради Економічної взаємодопомоги, – на тлі розвитку сусідніх країн, які, однак, потрапляли в альтернативну систему поділу праці. Описуються процеси, які проходили в рамках протистояння двох антагоністичних технологічних зон під час Холодної війни, в тому числі - деякі аспекти динаміки відносини всередині світової соціалістичної співдружності, яке в різні періоди мало різну структуру, власні досягнення і провали, упущені можливості і, в кінцевому рахунку - капітуляцію від на порядок більш масштабної економічної системи під егідою Сполучених Американських Штатах. Автор шукає місце Болгарії в нинішніх процесах інтеграції Євросоюзу, з точки зору об'єктивної регіональної диференціації цього периферійного балканської держави. Робляться висновки про результати взаємодії країн з різним рівнем поділу праці - державах, що розвиваються зі Східної Європи, і розвинених – державах-засновників Союзу, які становлять ядро цього наддержавного об'єднання. Робляться відповідні рекомендації щодо проведення стратегічних політик в економіку, освіту і соціальну сферу для країн, які прагнуть потрапити до Євросоюзу або вже є членами як розвиваються

Болгарія; Євросоюз; економічна взаємодія; розвинена економіка; економіка, що розвивається