Анотація
Актуальність теми дослідження. Дослідження поведінки гравців може дати відповідь на велику кількість запитань щодо мотивації та рушійних сил учасників переговорів. Особливо гостро стоїть проблема розуміння мінімальних очікувань суб’єктів переговорів, готовності прийняти гірші умови порівняно з контрагентом. Важливу роль відіграє розуміння «справедливості» у поведінці гравців. Осягнення цих механізмів дасть змогу підвищити рівень суспільного розвитку через зростання результативності переговорів та взаємоузгодженості дій учасників. Постановка проблеми. Результати досліджень впливу різних факторів на поведінку гравців та, як результат, на перебіг гри нами узагальнені та систематизовані. Зокрема, досліджено вплив таких факторів: величина винагороди, яка буде розподілена між гравцями; анонімність і можливість покарання контрагента. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Існує велика кількість публікацій щодо поведінки гравців в грі Ультиматум, які досліджують роль зміни факторів та їх вплив на результати гри. Великим внеском у дослідження гри Ультиматум стали роботи Гюта та ін. (1982), Г. Болтона і Р. Цвіка (1995), С. Андерсена та ін. (2011) та Р. Слоніма і Е. Рота (1998). Мета та завдання дослідження. Метою дослідження є обґрунтування, узагальнення, а також, порівняння з теоретичними результатами згідно класичної економічної теорії, результатів гри Ультиматум, які були виявленні в результаті емпіричних досліджень. Завданнями статті стало дослідження впливу факторів анонімності, можливості покарання і величини винагороди для розподілу на поведінку гравців. Методологія дослідження. Методологічною базою для даного дослідження виступають класична економічна теорія і поведінкова економіка. Використано методи порівняння, аналізу і синтезу, індукції та дедукції. Викладення основного матеріалу (результати роботи). Досліджена гра Ультиматум, її можливі результати відповідно до класичної економічної теорії, емпіричні результати, виявленні за допомогою експериментів Гюта та ін. (1982). Також досліджено вплив таких факторів: величина суми винагороди, яка має буде розподілена між гравцями; анонімність і можливість покарання контрагента. Галузь застосування результатів. Результати дослідження можуть бути застосованими у сфері менеджменту, державного управління, економіки, ринків капіталу. Висновки відповідно до статті. Фактори величини винагороди, яка належить розподілу, анонімності та можливості покарання мають вирішальний вплив на поведінку гравців в грі Ультиматум. Дослідження демонструє, значний вплив відносної величини порівняно з абсолютною запропонованої винагороди учасникам гри. Анонімність має хоч і значимий, але менш помітний вплив на результат гри, порівняно з можливістю другого гравця покарати першого за, на його думку, несправедливу пропозицію. При повній відсутності можливості покарання поведінка гравців наближується до теоретичної, прогнозованої економічної теорії.
Ключові слова
Ультиматум гра, раціональність, теорія ігор, поведінкова економіка, класична економічна теорія
Використані джерела
1. Andersen, Steffen, Seda Ertac, Uri Gneezy, Moshe Hoffman, and John A. List. 2011. “Stakes Matter in Ultimatum Games: Dataset.” American Economic Review, 101(7), 3427-39.
2. Bolton, Gary and Rami Zwick. 1995. “Anonymity versus punishment in ultimatum bargaining.” Games and Economic behavior, 10(1): 95-121.
3. Cameron, Lisa A. 1999. “Raising the Stakes in the Ultimatum Game: Experimental Evidence from Indonesia.” Economic Inquiry, 37(1): 47–59.
4. Güth, Werner, Rolf Schmittberger, and Bernd Schwarze. 1982. “An Experimental Analysis of Ultimatum Bargaining.” Journal of Economic Behavior and Organization, 3(4): 367–88.
5. Hoffman, Elizabeth, McCabe, K., Shachat, K., & Smith, V. 1994. “Preferences, property rights, and anonymity in bargaining games.” Games and Economic behavior, 7(3), 346-380.
6. Kahneman, Daniel & Tversky, Amos. (1980). Prospect theory. Econometrica, 12.
7. Kahneman, Daniel, Knetsch, J. L., & Thaler, R. H. 1986. “Fairness and the assumptions of economics.” Journal of business, S285-S300.
8. Mill, J. S. 1836.” On the definition of political economy; and on the method of investigation proper to it.” London and Westminster Review, 4(October), 120-164.
9. Oosterbeek, Hessel, Randolph Sloof, and Gijs van de Kuilen. 2004. “Cultural Differences in Ultimatum Game Experiments: Evidence from a Meta–Analysis.” Experimental Economics, 7(2): 171–88.
10. Orne, Martin. 1962. “On the social psychology of the psychological experiment: With particular reference to demand characteristics and their implications.” American psychologist, 17(11), 776.
11. Slonim, Robert, and Alvin E. Roth. 1998. “Learning in High Stakes Ultimatum Games: An Experiment in the Slovak Republic.” Econometrica, 66(3): 569–96.
