В даний час стан економіки аграрного сектора в багатьох країнах світу, в тому числі і в країнах Європейського Союзу (ЄС), властиве розвиненою промисловості, зумовило перехід до нової екологічно орієнтованої аграрної політики. Важлива роль відводиться державну підтримку сільгоспвиробників, шляхом дотацій, пільгової кредитної політики, а в деяких країнах і повне скасування оподаткування підприємницької діяльності в сільській місцевості, що підтверджує актуальність і народногосподарське значення статті. У вітчизняній агроекономічної науці і практиці немає наукової концепції державної участі в процесі виведення аграрного сектора з кризи. Завдання дослідження – розглянути політику розвитку аграрного сектора країн ЄС; досліджувати рівень державної підтримки виробників сільгосппродукції. Мета роботи – розгляд ступеня розвиненості аграрної політики країн ЄС в контексті забезпечення продовольчої безпеки. Методи і методологію проведення дослідження склали загальнонаукові, приватні методи пізнання, в тому числі історичний і логічний, метод спостереження і порівняння. Показані основні підходи до державного регулювання розвитку агропромислового сектора на рівні Європейського Союзу в цілому і в розрізі країн – учасниць; характерні особливості і принципи, що визначають успішність і цілісність єдиної аграрної політики; фактори, що сприяють продуктивності сільськогосподарських угідь; агроекологічні вимоги, що обмежують імпорт генетично модифікованої продукції; основні завдання в розвитку нової політики аграрного сектора економіки; пріоритетні напрямки регулювання заходів підтримки сільхозвиробників, комплексного розвитку сільських територій, підвищення конкурентоспроможності аграрної сфери ЄС. Практична значимість роботи полягає в тому, що дане дослідження дозволить державним органам Білорусі краще зрозуміти, яким чином потрібно формувати аграрну політику в контексті забезпечення продовольчої безпеки.

аграрний сектор, державна підтримка, екологічна політика, «зелена» економіка, напрямок