Предметом дослідження є особливості функціонування підприємств туристичного бізнесу у контексті розвитку сільських територій. Метою статті є аналіз ресурсного потенціалу, умов організації та зарубіжного досвіду функціонування підприємств сільського зеленого туризму, оцінка ефективності туристичної й аграрної діяльності на селі. Методологічною основою статті є методи й підходи економічної, інституціональної та теорії стійкого розвитку. Зокрема, використано системні та цілісні підходи, методи аналізу і синтезу, структурного моделювання; монографічний; абстрактно-логічний. Результати статті. Визначено, що соціально-економічні ресурси підприємств сільського зеленого туризму розуміються як трудові ресурси, засоби розміщення, окремі господарські приміщення, машини та обладнання або пристрої, виробничо-технологічні процеси (виноробні, харчосмакові, олієжирові, плодоовочеконсервні тощо), окремі виробництва та види діяльності (вирощування квітів, лікарських трав, сільськогосподарських тварин, збір плодів і ягід, грибів, виробництво меду, рибництво тощо) як екскурсійні об’єкти або туристичні атракції. Встановлено, що тенденція до збільшення впливу сфери туризму та курортів на динаміку показників економічного й соціального розвитку області зберігається за рахунок збільшення внутрішніх та іноземних туристичних потоків, а також зростання обсягів надходжень від туризму до місцевого бюджету. Обґрунтовано, що оцінку економічної ефективності підприємств сільського зеленого туризму доцільно здійснювати на основі обсягів наданих ними послуг, витрат на їх здійснення та прибутків. Галузь застосування результатів. Одержані результати можуть бути використані в процесі подальшого наукового опрацювання важливої проблеми – підвищення ефективності розвитку ринку туристичних послуг та підприємств сільського зеленого туризму. Висновки. Встановлено, що підприємства сільського зеленого туризму у провідних країнах світу набули значного розвитку, а їх кількість у 10,0-50,0 разів перевищує кількість вітчизняних. Отже, сільський зелений туризм є масовим видом діяльності, зайнятості і доходів сільських жителів. Тому в європейських країнах він розглядається як альтернатива сільському господарству, де кількість працівників постійно скорочується через автоматизацію й цифровізацію, а його підтримка набула статусу державних програм. Також він забезпечує відпочинок майже 1/3 всіх туристів. Тому важливо найбільш результативні напрями досвіду туристичної діяльності на селі впровадити в Україні. Це організація тематичних щорічних рекламних компаній щодо відпочинку на селі за умов державної та регіональної підтримки; непряма державна підтримка у вигляді відсутності оподаткування; розробка пілотних проєктів з розвитку сільського зеленого туризму для окремих сільських територій; комбінування сільського зеленого туризму з гастрономічним, пізнавальним та ін. видами туризму; посилення екологізації сільського зеленого туризму

підприємства; туристичний бізнес; сільські території; ресурсний потенціал; особливості; розвиток; функціонування; ефективність