Анотація
Актуальність теми дослідження. Дієвим інструментом впровадження соціальних цінностей, що забезпечують новий формат соціальної взаємодії суспільних акторів сталого розвитку, виступають соціальні інновації. Інновації вивчаються у різних сферах соціальної практики та осмислюються як соціокультурні феномени, що виходять із економіко-технологічної площини. Постановка проблеми. Незважаючи на певні напрацювання у дослідженні соціальних інновацій, є необхідність переходу до нового теоретичного осмислення феномену «соціальні інновації», що виникає у відповідь на розуміння ролі інноваційної складової у моделі взаємодії самоврядування та самоорганізації населення, інструменту оперативного вирішення та згладжування наслідків сучасних проблем соціально-економічного характеру. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Взаємозв'язок феномену інновацій з економічним розвитком суспільства, виявлений Н. Д. Кондратьєвим та Й. А. Шумпетером, спонукав до вивчення інновації як комплексного процесу, структурованого від етапу науково-фундаментального дослідження до практичного застосування. Подальше розуміння поняття «інновацій» було запропоноване С. Кузнецом, який показав, що інновації окрім технологічного аспекту, мають соціальний – нові технології спричиняють соціальні зміни (інституційні, ідеологічні та ін.). Сучасні форми прояву соціальних інновацій в контексті реалізації стратегії сталого розвитку досліджував Д. Антонюк, який наводить результати їх прикладного впровадження в провідних країнах світу з метою забезпечення якісних змін у суспільстві. В. Геєць, досліджуючи роль соціалізації та соціальних інновацій у взаємодії бізнесу та держави, акцентував увагу на забезпеченні соціальної взаємодії на макрорівні шляхом забезпечення співробітництва в об’єднанні людей у найрізноманітніші колективи, спільноти для виконання дій, що зумовлюються життєдіяльністю. Т. Кузь наголошує про налагодження через соціальні інновації партнерських відносин, конструктивного діалогу між органами влади, бізнесом, самоврядуванням та органами самоорганізації населення з метою підвищення результативності їхньої співпраці. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. До цього часу в науковому середовищі немає єдиного підходу до визначення терміну «соціальні інновації», який, охоплює значну частину життєдіяльності суспільства. Недостатньо висвітлено роль соціальних інновацій у моделі ефективної взаємодії органів самоврядування та самоорганізації населення, а також форми їх прояву. Постановка завдання, мети дослідження. Наведеними вище обставинами зумовлена доцільність визначення ролі та дієвих форм соціальних інновацій у взаємодії та співпраці зацікавлених сторін для розвитку громад та територій. Метод та методологія проведення дослідження. У процесі проведення дослідження використано сукупність методів емпіричного і теоретичного дослідження (аналіз та синтез, абстрактно-логічний, узагальнення й системного аналізу). Викладення основного матеріалу (результати роботи). Проведений ретроспективний аналіз становлення феномену соціальних інновацій, наводяться: авторське визначення терміну «соціальні інновації», основні інструменти для розвитку соціальних інновацій та актуальні сфери їх використання. Зазначено, що соціальні інновації як нові способи взаємодії людей у формі підтримки позитивних ініціатив, реалізації персональних проєктів, підготовки та розвитку здібностей волонтерів активізують розвиток територіальних громад шляхом налагодження широкої мережі горизонтальних та вертикальних взаємозв’язків між соціальними атракторами. Галузь застосування результатів. Отримані результати можуть бути використані в органах самоврядування територіальних громад з метою підвищення ефективності взаємодії стейкхолдерів в процесі досягнення цілей сталого розвитку. Висновки. На сьогодні в Україні впровадження соціальних інновацій в процеси управління знаходиться на етапі становлення, практично відсутній досвід діяльності самоорганізованих структур та їх взаємодії з органами самоврядування, що потребує вдосконалення волонтерського менеджменту, поширення й розвитку фандрайзингу та краудфандингу, створення соціальних кластерів для формування людського потенціалу соціальних інновацій, орієнтованого на сталий розвиток
Ключові слова
соціальні інновації; сталий розвиток; соціалізація; соціальна взаємодія; самоврядування; самоорганізація
Використані джерела
[1] Vol's'ka O. M. (2020). Sotsial'ni innovatsiyi yak skladova derzhavnoyi sotsial'noyi polityky [Social innovations as a component of state social policy]. Aktual'ni problemy derzhavnoho upravlinnya – Current issues of public administration, 2. 216-221.
[2] Moulaert F., Mehmood A., MacCallum D. and Leubolt B. (eds.). (2017). Social Innovation as a Trigger for Transformations. The Role of Research. Publications Office of the European Union, Luxembourg.
[3] Schumpeter J. (1934). The Theory of Economic Development. Cambridge, Mass: Harvard University Press, 255.
[4] Bernal Dzh. (1956). Nauka v ystoryy obshchestva [Science in the history of society]. M.: YL. 743.
[5] Kuznets S. (1979). Growth, Population, and Income Distribution: Selected Essays, first ed. Norton, New York.
[6] Shavel' S. A. (2004). Sotsyal'nye ynnovatsyy kak ystochnyk razvytyya obshchestva [Social innovations as a source of social development]. Sotsiolohiya – Sociology, 3. 3–21.
[7] Harris M., Albury D. (2009). The Innovation Imperative. London: NESTA. 32.
[8] Antoniuk, D. and Bui, J. (2019). Social innovations: experience on implementation of projects of the leading world countries for Ukraine. Management and Entrepreneurship: Trends of Development, 1(07). 64-73.
[9] Heyets' V. M. (2020). Sotsializatsiya, sotsial'ni innovatsiyi ta sotsial'na vzayemodiya biznesu y derzhavy [Socialization, social innovation and social interaction between business and the state]. Ukrayins'kyy sotsium – Ukrainian society, 3. 9-23.
[10] Kuz' T. I., Malyuta L. Ya., Ostrovs'ka H. (2020). Derzhavne ta pryvatne partnerstvo v umovakh ob’yednanykh terytorial'nykh hromad (orhanizatsiya rozvytku infrastruktury ta servisnoho obsluhovuvannya) [Public-private partnership in the conditions of united territorial communities (organization of infrastructure development and service)]. Halyts'kyy ekonomichnyy visnyk – Galician Economic Bulletin, 2. 199-207.
[11] Osets'kyy V., Kyryl'chuk O., Savchuk N. (2020). Sotsial'ni innovatsiyi v osviti – drayvery rozvytku lyuds'koho kapitalu [Social innovations in education are drivers of human capital development]. Visnyk Kyyivs'koho natsional'noho universytetu imeni Tarasa Shevchenka. Ekonomika – Bulletin of the Taras Shevchenko National University of Kyiv. Economy, 1. 42-48.
[12] Horoshkova L. A., Khlobystov Ye. V. (2020). Modelyuvannya uzhodzhennya interesiv zatsikavlenykh storin u kontseptsiyi korporatyvnoyi sotsial'noyi vidpovidal'nosti [Modeling the coordination of stakeholder interests in the concept of corporate social responsibility]. Derzhava ta rehiony. Seriya : Ekonomika ta pidpryyemnytstvo – State and regions. Series: Economics and Entrepreneurship, 1. 101-107.
[13] Kurzweil R. (2001). The Law of Accelerating Returns. URL: http://www.kurzweilai.net/the-law-of-accelerating-returns.
[14] Vasyl’yeva O. O. (2022). Sotsial'ni innovatsiyi u formuvanni lyuds'koho kapitalu [Social innovations in the formation of human capital]. Infrastruktura rynku – Market infrastructure, 65. URL: http://www.marketinfr.od.ua/uk/65-2022.
[15] Kryukova I. O. (2020). Sotsial'ni innovatsiyi yak stratehichnyy napryam rozvytku innovatsiynoyi diyal'nosti v Ukrayini ta finansovyy mekhanizm yikh realizatsiyi [Social innovations as a strategic direction of innovation development in Ukraine and the financial mechanism of their implementation]. Innovatsiyna ekonomika – Innovative economy, 1-2. 15-24.
[16] Manuilova K. V. (2018). Zasady detsentralizatsiyi v publichniy vladi zaporiz'kykh kozakiv [Principles of decentralization in the public power of the Zaporozhian Cossacks]. Vcheni zapysky Tavriys'koho natsional'noho universytetu imeni V. I. Vernads'koho. Seriya : Derzhavne upravlinnya – Scientific notes of Tavriya National University named after VI Vernadsky. Series: Public Administration, 29(68), 1. 205-209.
[17] Purtskhvanidze O. V. (2019). Osoblyvosti protsesu planuvannya diyal'nosti terytorial'noyi hromady [Features of the process of planning the activities of the territorial community]. Derzhavne upravlinnya: udoskonalennya ta rozvytok – Public administration: improvement and development, 11. URL: http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=1523.
