З управлінської точки зору економічна система (зокрема України) характеризується (як і зі структурної точки зору) двома координатами: галузево-транстериторіальною та територіально-міжгалузевою підсистемами управління. У цій дихотомії виступають не два, а три суб'єкти управління: транссекторні корпорації, як центри управління та реалізації приватних інтересів у національному та транснаціональному аспекті; національна держава, як центр управління та реалізації суспільних інтересів у національному та міжгалузевому аспекті; ООН та Євросоюз (куди прагне Україна) як центр наднаціонального управління та узгодження міжгалузевих, національних та транснаціональних інтересів. Питання стають дуже цікавими: чи переслідувати економічне зростання чи економічний розвиток; скільки залишити на «ринку» та скільки – на національних планах та програмах; чи розраховувати у майбутньому на іноземний, національно-приватний чи національно-державний капітал? Висновок. Як видно, вирішення цих питань стоїть не лише перед Болгарією та Україною, а й перед більшістю країн світу; загалом інтереси цих 7 мільярдів людей із нинішніх 7,8 мільярдів людей у світі лежать у цьому напрямі, отже це демократичні підходи до соціально-економічного розвитку

системи керування; підсистеми; трансекторні корпорації; підсистеми транстериторіального керування; зростання; розвиток; ринок; плани; капітал