Актуальність теми дослідження. За рік війни (станом на лютий 2023 року), через повномасштабне вторгнення росії загальна сума збитків, завданих інфраструктурі України становила 143,8 млрд доларів. Це - понад 150 тис. зруйнованих житлових будинків, 25 тис. км доріг державного і місцевого значення, 3170 закладів освіти, підприємства галузей національного господарства, медичні установи, інфраструктурні об’єкти та ін. Цей перелік, нажаль, можна продовжувати. Але усе зруйноване після війни необхідно буде відбудувати. Отже, освіта повинна реагувати на зміни ринку праці через війну у напрямі підготовки достатньої кількості кадрів, які будуть залучені до відбудови. Потужні можливості в контексті поставлених завдань має професійно-технічна освіта, саме вона має реагувати на теперішні реалії та майбутні потреби. Постановка проблеми. Професійна (професійно-технічна) освіта є популярною за кордоном, чого не можна спостерігати в Україні. Суттєвими перевагами профтехосвіти є можливість швидкого опанування фаху, перекваліфікації, здобуття додаткової спеціальності і т. ін. Від початку війни ринок праці України зазнав істотних змін, проте вітчизняна економіка певною мірою адаптувалась до воєнного стану. За таких умов робітничі професії найближчим часом будуть найбільш затребуваними, оскільки такі фахівці необхідні для відбудови країни. Отже існує необхідність у проведенні досліджень перспектив розвитку профтехосвіти задля задоволення нових вимог ринку праці та повоєнного відновлення країни. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Існує досить велика кількість наукових досліджень, присвячених сучасному стану та перспективам розвитку професійно-технічної освіти. Але з урахуванням воєнного стану та необхідності повоєнного відновлення країни існує необхідність додаткових досліджень задля вирішення нових завдань та перспектив подальшого розвитку економіки країни. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Питання управління процесом відновлення країни та відбудови її економіки невід’ємно пов’язане із процесом реформування освітньої галузі, тому пошук ефективних моделей та механізмів розвитку системи професійно-технічної освіти у відповідності до вимог ринку праці є необхідним вже сьогодні. Постановка завдання, мети дослідження. Наведеними вище обставинами зумовлена доцільність проведення дослідження стану та перспектив розвитку системи професійно-технічної освіти в Україні з урахуванням вимог ринку праці та потреб повоєнного відновлення України. Метод та методологія проведення дослідження. У процесі проведення дослідження використані загальнонаукові (аналіз та синтез, індукція та дедукція, аналітичне групування) та спеціальні (абстрагування, моделювання і т. ін.) методи вивчення економічних явищ і процесів. Виклад основного матеріалу. Були оцінені кількісні показники діяльності системи професійно-технічної освіти, Встановлено, що їх не можна вважати оптимістичними, оскільки зменшувалась кількість, закладів, тих, хто в них навчається і відповідно – кількість випускників. Аналіз регіональних особливостей системи профтехосвіти в динаміці показав, що лідерами є Дніпропетровська, Львівська, Харківська області та м.Київ. Встановлено, що кількість здобувачів освіти пропорційна кількості заяв на держбюджетний вступ в усіх регіонах країни. Кількість викладачів - пропорційна кількості здобувачів освіти, що свідчить про забезпечення кадровим складом закладів професійної освіти всіх регіонів країни. Аналіз вікових характеристика викладачів закладів ПТО показав, що загальна кількість працівників до 30 років майже в два рази менша від кількості працівників старше 60 років Домінуючу більшість складають працівники віком від 50 до 60 років. Щодо вікової характеристика здобувачів освіти, то максимальна кількість здобувачів є у віці 17 років, що пояснюється структурою системи освіти в Україні. В той же час наявні учні (слухачі) у віці від 30 років, що можна пояснити бажанням отримати нову (додаткову) спеціальність, яка є конкурентоспроможною на ринку праці. І кількість цієї групи слухачів щорічно зростає. Був проведений аналіз рівня та динаміки працевлаштування випускників. Встановлено, що переважна більшість випускників у 2022 році працевлаштувалась за професією (97,4%), не працевлаштувались – лише 2,5%. Щодо галузевої структури працевлаштування, то найбільша кількість випускників ЗП(ПТ)О знайшли роботу у промисловості (30,7%), другою за кількістю була транспортна галузь (28%) і сільське господарство (23,4%). Найменша кількість пішла працювати у сферу зв’язку (0,1%). Нами були визначені Топ-50 професій, по яких кількість безробітних є найбільшою і найменшою і доведено, що робітничі професії є затребуваними ринком праці і під час війни. Встановлено, що за офіційними даними на кінець 2022 року в Україні було 2,6 млн. безробітних, початок 2023 року – 2,8 млн. Станом на сьогодні, 45% безробітних – особи, які мають вищу освіту. Натомість, як показав проведений аналіз, бракує представників робітничих професій. В умовах необхідності повоєнного відновлення країни потреби у робітничих кадрах будуть продовжувати зростати. Висновки. Проведений аналіз показав, що існує необхідність активізації реформаційних процесі у системі професійно-технічної освіти, оскільки від того, наскільки буде задоволена потреба ринку праці сьогодні та в майбутньому у робітничих професіях, буде суттєво залежати швидкість та ефективність повоєнного відновлення країни.

освітня галузь; професійна (професійно-технічна) освіта; попит ринку праці; професії