Дослідження досвіду Європейського Союзу у вирішенні проблем слабкого розвитку сільського господарства, як сенситивної галузі, та деполярізації  соціально-економічних умов проживання мешканців у сільській місцевості має прикладне значення для імплементації цього досвіду в Україні, що визначає актуальність та новізну даного дослідження. Об’єктом дослідження  є інструменти державної інноваційної політики розвитку аграрного виробництва та сільських територій ЄС. Предметом дослідження є досвід Європейського Союзу щодо підтримки розвитку сільського господарства, як сенсетивної галузі, та посиленої підтримки розвитку окремих депресивних регіонів ЄС з метою зниження їх соціально-економічної деполярізації. Мета даної роботи полягає в обґрунтуванні необхідності посилення державної політики та її інструментів для інноваційного розвитку аграрного виробництва та сільських територій в Україні на прикладі врегулювання відповідних питань у Європейському Союзі. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості практичного застосування рекомендацій щодо визначення інструментів державної інноваційної політики розвитку аграрного виробництва та сільських територій в Україні. Для досягнення мети були використані: системний аналіз еволюції вирішення питання спільної сільськогосподарської політики Європейського Союзу, що сприяло формуванню рекомендацій щодо визначення інноваційних інструментів державної політики розвитку аграрного виробництва та сільських територій в Україні;   управлінський підхід - до посилення контрольної функції державного менеджменту в питаннях реалізації державних програм, що стосуються підтримки сільського господарства як сенсетивної галузі та розвитку сільських територій. Висновки. Розвиток сенситивних галузей в кожній країні має не тільки економічне значення, а й соціальне та політичне, оскільки мова йде про збереження робочих місць, споживчі можливості населення, генерацію ВВП та відрахування податків у місцеві та державний бюджет, зниження деполярізації економічного рзвитку між окремими регіонами та верствами населення, а, отже, соціально-політичного спокою в державі. Багатогранність цього питання впливає на рішення урядів країн та міжнародних інтеграційних угрупувань, зокрема ЄС, досвід якого є вельми корисним для дослідження та подальшої імплементації в Україні. Відправним моментом ефективності Програми сталого розвитку АПК в Україні є комплексний підхід до вирішення проблем підвищення конкурентоспроможності українського аграрного виробництва та нівелювання значних диспропорцій соціально-економічного розвитку сільських територій. Ці задачі є двома сторонами однієї проблеми, через ігнорування якої можна не тільки втратити велику кількість малих та середніх українських сіл, а й опинитися перед фактом продовольчої небезпеки, що загрожує і наіональній безпеці України. Особливої уваги в процесі реалізації Програми сталого розвитку АПК в Україні потребує функція контролю, що має здійснюватися перманентно та якісно

сенситивна галузь; сільське господарство; деполярізація; аграрне виробництво; інноваційна політика; сільські території; Європейський Союз; спільна сільськогосподарська політика