Взаємозв’язок між економічною глобалізацією та сталим розвитком широко досліджений, однак роль інституційної якості як модератора в цьому контексті залишається недостатньо вивченою. Метою цього дослідження було оцінити взаємодію між де-юре економічною глобалізацією та якістю управління за загальним індексом Цілей Сталого Розвитку (SDG Index Score) для 172 країн у період з 2001 по 2023 рік. Для аналізу використано метод об’єднаної ОЛС з взаємодіючими змінними між індексом де-юре економічної глобалізації КОФ та показниками світового управління, доповнене аналізом маргінальних ефектів за допомогою методу дельта та розподіленням за групами доходів. Початкові результати підтвердили, що як економічна глобалізація (де-юре), так і якість управління незалежно і суттєво сприяють сталому розвитку. Головне відкриття – значна негативна взаємодія між глобалізацією та управлінням (β = -0,047, p = 0,027): маргінальний ефект економічної відкритості на результати ЦСР найсильніший у країнах зі слабкими інститутами (0,185 при WGI = -1,5) і зменшується з покращенням управління, ставши статистично незначним при WGI = +1,5. Цей замісний патерн спостерігається для верховенства права, контролю корупції та ефективності уряду, але не для якості регулювання. У перевірці на стійкість де-факто економічна глобалізація не має незалежного значення, коли вона враховується разом з де-юре показниками. Аналіз за групами доходів підтвердив, що прямий ефект глобалізації найбільший для країн з низьким доходом, а взаємодія залишається постійно негативною для всіх груп. Результати засвідчили, що економічна відкритість є частковою заміною внутрішньої інституційної спроможності для досягнення розвитку, з найбільшими політичними наслідками для країн, де дефіцити управління обмежують розвиток. Рекомендації щодо політики підкреслюють необхідність комплексних реформ, які поєднують лібералізацію торгівлі з цілеспрямованим зміцненням інститутів для максимізації впливу на розвиток у всіх групах доходів. Результати мають практичне значення для країн, що розвиваються, де економічна лібералізація може забезпечити розвиток навіть до досягнення всеохоплюючих реформ у сфері управління, а також для міжнародних організацій, що розробляють рамки умовності, які наразі розглядають торгівельну відкритість та інституційну реформу як незалежні шляхи реформ

торговельна політика; Цілі Сталого Розвитку; інституційна модерація; ефект заміщення; крос-країновий панельний аналіз; індекс КОФ; Світові індикатори врядування