Анотація
Предметом дослідження є стратегічні імперативи управління сталим розвитком, які розуміються як домінуючі пріоритети на певний проміжок часу. У цьому контексті на даному етапі вони найбільшим чином пов’язані з економічною та національною безпекою та їх інституційними індикаторами. Метою статті є визначення сукупності інституційних індикаторів, проблем та можливостей їх використання відповідно до стратегічних імперативів управління сталим розвитком. Методологічною основою статті є методи й підходи економічної, інституціональної та теорії стійкого розвитку. Зокрема, використано історичний, монографічний, системно-структурного аналізу і синтезу, індикативний. Результати статті. У результаті дослідження виявлено, що інституційні індикатори сталого розвитку пов’язані з різними сферами діяльності: соціальною, виробничо-економічною, монетарною політикою та валютним регулюванням, державним управлінням. Вони мають різну природу, але їх об’єднують нормативні й порогові значення та обмеження як сприятливі чи критичні для сталого розвитку. Це стосується кількісної оцінки впливу формальних та неформальних інститутів, а також появи псевдоінститутів. Отже, стратегічне значення для сталого розвитку має інституційна система та її динаміка – модернізація існуючих і створення нових інститутів. Галузь застосування результатів. Органи місцевого самоврядування, підприємницькі структури, заклади соціальної сфери, заклади вищої освіти. Висновки. Взаємозв’язок інституційного середовища, наявність загроз сталого розвитку та стан економічної безпеки країни свідчать про правомірність використання в управлінні сталим розвитком інституційних індикаторів. За умови подальшого дослідження інституційних складників економічної безпеки може бути досягнута значно точніша й розгорнутіша характеристика інституційної складової сталого розвитку, розробка методів її оцінки, визначення індикаторів, індексів, порогових значень. Стосовно інститутів громадянського суспільства, а також інститутів власне сталого розвитку, то вони потребують подальших розробок. Тому реорганізація пріоритетів економічної безпеки, інституційна модернізація можуть бути відкладені надовго, чого не слід допускати. Якщо національний уряд зможе поєднати захист національних інтересів з курсом на декорумпованість, детінізацію, то це стане великим кроком уперед на шляху до інституційної модернізації і системи економічної безпеки, і процесів сталого розвитку
Ключові слова
сталий розвиток; національна економіка; інституційні індикатори; ризики; порогові значення; інститути; стратегічні імперативи; управління
Використані джерела
1. Dichek O. I. (2013). Ekonomichna bezpeka rehioniv – skladova systemy natsionalʹnoyi bezpeky [Economic security of regions is a component of the national security system]. Vcheni zapysky universytetu «KROK». Seriya: Ekonomika, 33, 24-30.
2. Shulʹha I. P. (2014). Ekonomichna bezpeka derzhavy, subʺyektiv hospodaryuvannya ta tinʹova ekonomika [Economic security of the state, economic entities and the shadow economy]. Cherkasy.
3. Marmulʹ L. O., Radyeva M. M. (2006). Mekhanizm formuvannya dyversyfikatsiynoyi polityky pidpryyemstva v umovakh transformatsiynoyi ekonomiky [he mechanism of formation of the company's diversification policy in the conditions of the transformational economy]. Kyiv: NNTS IAE.
4. Hrinenko A. YU. (2020). Udoskonalennya mekhanizmiv realizatsiyi ekonomichnoyi bezpeky derzhavy: problemy, tendentsiyi ta perspektyvy rozvytku v umovakh sotsialʹnykh transformatsiy [Improvement of the mechanisms of implementation of economic security of the state: problems, trends and prospects of development in the conditions of social transformations]. Korsunʹ-Shevchenkivsʹkyy:FOP Maydachenko I.S.
5. Ihnatenko M. M. (2010). Sotsialʹno-ekonomichnyy rozvytok silʹsʹkykh terytoriy [Socio-economic development of rural areas]. Kherson
6. Marmulʹ L. O. (2011). Rolʹ stratehichnoho analizu v upravlinni vyrobnychoyu diyalʹnistyu silʹsʹkohospodarsʹkykh pidpryyemstv [The role of strategic analysis in the management of production activities of agricultural enterprises]. Naukovi pratsi Poltavsʹkoyi derzhavnoyi ahrarnoyi akademiyi, 2 (1), 152-156.
7. Hobela V. V., Pitsur YA. S. (2018). Teoretyko-metodolohichnyy analiz protsesu formuvannya optymalʹnoyi systemy upravlinnya ekonomichnoyu bezpekoyu subʺyektiv hospodaryuvannya [Theoretical and methodological analysis of the process of forming an optimal management system for the economic security of economic entities]. Naukovyy visnyk Lʹvivsʹkoho derzhavnoho universytetu vnutrishnikh sprav. Seriya ekonomichna, 1, 227-235.
8. Romanіuk I. A. (2017). Derzhavna pidtrymka ta rehulyuvannya rozvytku malykh pidpryyemstv silʹsʹkoho zelenoho turyzmu [State support and regulation of the development of small enterprises of rural green tourism]. Ekonomika i menedzhment kulʹtury, 1, 56-60.
9. Ihnatenko M. M. (2015). Stanovlennya stratehichnoho upravlinnya sotsialʹnoyu vidpovidalʹnistyu subʺyektiv ahrarnoyi sfery ekonomiky [Formation of strategic management of social responsibility of subjects of the agrarian sphere of economy]. Visnyk Sumsʹkoho natsionalʹnoho ahrarnoho universytetu. Seriya Ekonomika i menedzhment, 12, 163-168.
10. Martynenko V. V. (2011). Zahrozy ekonomichniy bezpetsi Ukrayiny v konteksti vyklykiv hlobalizatsiyi [Threats to the economic security of Ukraine in the context of the challenges of globalization]. Ekonomichnyy chasopys – KHKHI, 7-8, 40-43.
11. Vlasyuk O. S. (2014). Teoriya i praktyka ekonomichnoyi bezpeky v systemi nauky pro ekonomiku [Theory and practice of economic security in the system of economic science]. Nats. in-t problem mizhnarodnoyi bezpeky pry Radi nats. bezpeky i oborony Ukrayiny. Kyiv.
12. Romanіuk I. A. (2014). Derzhavna sotsialʹna polityka v zabezpechenni produktyvnoyi zaynyatosti silʹsʹkoho naselennya [State social policy in ensuring productive employment of the rural population]. Ekonomika APK, 10, 105-109.
13. Muntiyan V. I. (2015). Ekonomichna bezpeka Ukrayiny [Economic security of Ukraine]. Kyiv: Libra.
